Рiдна Мати моя – Украiна
Ти мене прийняла знов, як сина.
Повернувся з чужбини додому
I Ти знову зняла з душi втому.
Знов побачив лани неозорi,
Гомонiли пташки на просторi.
Вiтерець колихав нiжно колос
I лунав на полях його голос!
Верби низько над ставом схилились,
Нiби гаряче Богу молились.
Сонце в чистому небi сiяло
I теплом своiм всiх зiгрiвало.
Рiдний край, моя Матiнко, Ненько,
Вболiвае за Тебе серденько,
Що чужими сини твоi стали
I з любовью нас не зустрiчали.
Але я буду Богу молитись,
Щоб добро Твое мало ще литись,
Щоб побачили люди свободу,
Що принiс Iiсус цьому роду.
Рiдна Мати моя – Украiна,
Ти ж прийняла мене знов, як сина.
Вдячний я Тобi, що не забула,
Хоч тринадцять недовгих минуло!