Схилилось небо низько
Над грiшною землею
I Божий Син так нiжно
Заговорив з душею.
Замовкло все вiдразу,
Враз вiра мiцна стала,
Надiя вiдродилась,
Любов вогнем палала!
Бринiли струни серця,
Душа пiснi спiвала,
Коли рука Господня
На струнах моiх грала.
Нiколи не забуду
Чудову ту промову,
Яку в Своiй любовi
Подарував Бог
знову.